|
На
главную
На русском языке
Христос Рождається!
Що змінилося з ерою після Різдва
Христового?
За 20 століть багато що
трапилося – скасовано рабство в Європі, а потім і в усьому світі, праця
перестала вважатися принизливою долею рабів, більше того – за словом
Павла апостола: «як хто працювати не хоче, – нехай той не їсть!» (2Сол.3,10). ЖИТТЯ будь-якої людини оголошене самоцінним.
У розвинених християнських країнах практично подолані расові і національні
відмінності, досягнуто рівноправ'я жінок із чоловіками. У суспільстві
утверджуються ідеали гуманізму, давно вже сформувались такі поняття як
«права людини», здійснюється соціальна допомога хворим, інвалідам, утримуються
дитбудинки і притулки. Навіть таке, саме собою зрозуміле для нас із Вами,
право на пенсійне забезпечення – у давнину було просто немислиме. Науково-технічна революція вражає
уяву, у багатьох країнах скасована смертна кара і т.д.
Далеко не всі ці досягнення є
заслугою Церковників, бувало й, навпаки. Духовенство у чолобитній умовляло
князя Володимира, який скасував смертну кару, знову її відновити.
Преподобні Йосип Волоцький і Максим Грек
наполягали на спаленні єретиків. Святитель Ігна-тій
Брянчанінов категорично виступав проти відміни
кріпосного права тощо.
Історичні реалії часто-густо не
укладаються у прості звичні схеми. Церква – і католицька на Заході і православна
на Русі – свого часу запекло опиралася перекладу Священного Писання на
зрозумілі народам мови, хоча, здавалося б, повинна була бути у першу чергу в цьому
зацікавленою. А ініціювали і розпочинали трудитися у цій архіважливій справі не найближчі друзі клерикалів –
масони. І вивченню Біблії ми
значною мірою зобов'язані таким видатним діячам, як, наприклад, Олександр Лопухін
– член ложі «Трьох доброчесностей», а духовній освіті народу – укладачу катехизису
– святителю Філарету Дроздову – члену масонської ложі «Немезида» та іншим.
Далеко не завжди Церква була на висоті свого духовного покликання,
та й сьогодні часом ім'я Боже хулиться людьми,
які спостерігають за пожадливістю чи глупотою
священства, за похмурістю і обмеженістю прихожан, котрі всім своїм
виглядом свідчать не про те, що вони проповідники «Радісної вісті», а носії «поганих новин».
І, однак, людство рухається
уперед – до прогресу, в тому числі і морального. Наприклад, усього кілька
десятиліть тому назад, хто би міг подумати, що піднята Христом до,
здавалось, недосяжності, моральна планка цнотливості, що забороняє
чоловікові позирати на чужу жінку із пожадливістю, стане у минулому році
предметом настільки гучних скандалів, причому, не де-небудь, а в Голлівуді. Так, тепер домоганнями
вважаються не тільки непристойні пропозиції чи жести, але й відповідні
погляди. Поки, звичайно, багатьох це шокує та обурює, але пройде з
десяток років, і неприпустимість «сальних» поглядів і натяків стане
загальноприйнятою нормою.
Іншими словами, Христова
«закваска», звісно, повільно, нажаль, проте невідступно змінює світ,
причому, часто, незалежно від зусиль служителів Церкви, і це, насправді,
найвеличніше чудо із чудес, яке провіщене ще за багато століть до Нової
ери Єремією.
Пророк виголошує від імені
Господа: «Ось, дні нас-тають, коли складу Я…
Новий Заповіт… не такий Заповіт, котрий вони поламали… Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому сердці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені
будуть народом! І більше не будуть
навчати один одного, і брат свого брата, говорячи: «Пізнайте Господа!».
Бо всі самі будуть знати Мене,
від малого їхнього й аж до великого їхнього, – каже Господь…» (Єр.31,31-34).
Нова Ера Христа – ера свободи.
Старозавітний писаний Закон із масою релігійних приписів канули в Лєту. А нам – людям нових часів виявлена довіра жити
по совісті – закону, накресленому Всевишнім на серцях наших.
Так воно і є – багато хто живуть по совісті, навіть не знаючи
Всевишнього Творця Неба і землі, і, навпаки, чимало тих, хто волає
«Пізнайте Господа!», живуть гірше варварів.
21 століття, в цьому відношенні,
навдивовижу парадоксальне. Не так вже й багато народу у повноті виконують
церковні традиції, тим більше вивчають Богослів'я,
що, звісно, не є добре. Однак що вражає – майже у будь-якого жителя
планети Земля є свій особистий
релігійний досвід, нехай і гранично скромний. Якимось чином люди
відчувають – коли Небо задоволено їх поведінкою, а коли, навпаки, і
намагаються у житті враховувати свої інтуіції.
Звісно, часто люди непослідовні –
проголосивши, скажімо, багаторазово спостережений принцип: «на чужому
нещасті свого щастя не збудувати», або «придбане нечесним шляхом не піде
на користь», тим не менше, сімдесятий раз наступають на одні й ті ж
граблі. І все ж – із кожним роком люди стають розумнішими, досвідченішими
і добрішими, а значить, ближчими до Христа, Народження на світ Божий
Якого, ми нині світло святкуємо.
Христос
Рождається!
 Славімо Його!
Архіепископ Херсонський
і Таврійський
Різдво Христове 2017-2018 рр.
На
главную
|
